Осіннє листя дивної краси
Летить додолу...
Та в усі часи
У себе раді ми
Гостей прийняти,
Їх частувати та пісні співати.
А згодом сніг спаде –
Легкий і пишний.
Покриє він і сакуру
І вишню,
Шепочучи їм казку забуття.
Та хай собі густішає і кружить,
Йому не подолати квітку дружби –
Бо щиросердним є це почуття!
Наталья Сикачина
Как пояса концы – налево и направо,
Расходятся сперва, чтоб можно их связать, -
Так мы с тобой:
Расстанемся но, право,
Лишь для того, чтоб встретиться опять!
Тономори
|